«Інший Челсі», Ріанна, порохові картини та вагонетки смерті: чи став Донецьк культурнішим за цей рік (ФОТО, ВІДЕО)

Портал неполітичних новин NGO.DONETSK.UA вирішив зробити підсумковий культурний огляд подій у місті. Перша частина складається зі святкування 75-річчя «Шахтаря», «Іншого Челсі», проекту «Цай Гоцян – 1040 метрів під землею» та заходів у рамках року Прокофьєва.

Спортивне та культурне життя Донецька: органічне поєднання

14 травня у Донецьку відбулась перша велика культурна подія 2011 року. Навіть грандіозна, як писали майже у всіх ЗМІ. Святкування 75-річчя ФК «Шахтар» на «Донбас Арені», звичайно, більше стосується спорту. Але ж були зірки, які співали, були танці та флеш-моби. Святкування відвідали 53 тисячі осіб, а по телебаченню шоу подивилась взагалі шалена кількість зацікавлених. Фан-зони з трансляцією створили у Києві, Луганську, Кіровограді та Миколаєві, а до Донецька приїхала низка віпових осіб — президентів, тренерів, ветеранів. 

Окрім вже традиційних українських зірок естради, що співають ледь не на кожному подібному заході, на шоу були запрошені дуже дорогі володарка Греммі Ріанна та Міла Йовович, яка була неодноразово номінована на премію «Краща актриса». Ріанна виступила з великим концертом, а пані Йовович заспівала пісню «З Днем народження, дорогий «Шахтар». 

Окрім цього 700 танцюристів показали хореографічне шоу, а знамениті Хуанде Рамос, Харрі Реднапп, Рой Ходжсон, Арсен Венгер і Хосеп Гвардіола привітали команду відеозверненнями. 

Таким чином спортивний захід органічно трансформувався в масшабну культурну подію. Святкування нагадало відкриття «Донбас Арени» у серпні 2009 року. Тоді топовою зіркою стала Бейонсе — чимось схожа на Ріанну форматом та й манерою виступів. Вже традиційно, що організатори «шахтарських» подій більш схильні до гарненьких поп-виконавець, аніж до рокових гуртів. Але й це непогано, бо цільова аудиторія подібних концертів завжди колосальна.

Кіновикриття донецьких чиновників: одкровення в «Іншому Челсі»

Наприкінці квітня місцем донецького шаленства стали кінозали. У шахтарську столицю привезли «Іншого Челсі». Враховуючи сюжет фільму, всі сподівались на повну заборону стрічки. Приготувавшись дивитись кадри про корумповану владу у закритих квартирах та у поганій якості, донеччани вельми здивувались, дізнавшись про вільний та безкоштовний показ у «Зірочці» та «Кінокульті». 22 квітня «Іншого Челсі» забажали подивитись сотні донеччан. Влаштований організаторами бонус — прес-конференція з Миколою Левченком та обговорення стрічки привабила на показ журналістів та громадських діячів.

Враження від «Іншого Челсі» були різні. Для когось стрічка не відкрила нічого нового, про складну долю шахтарів та сите життя чиновників всі і без цього знали. Для інших кіно стало справжнім одкровенням. Особливо це стосується мешканців столиці. До цього кияни думали, що в Донецьку живуть тільки олігархи та наближені до них, а тут така правда. Самі ж донеччани якось засмутились: з цією правдою вони жили, але коли справжність опиняється так близько і так реально, стає досить моторошно і трохи соромно за себе.

Режисер Якоб Пройсс давав інтерв’ю та розповідав про зйомки, ЗМІ публікували відеозвернення розгубленого Левченка. Але, незважаючи на голу правду, секретар міськради і досі обіймає свою посаду, а його цитати про штори та інші владні приємності розтягли на афоризми. Цьому дуже здивувася Якоб Пройсс. Він навіть не сподівався, що в Донецьку кругова порука серед чиновників та цільність зграї настільки сильні.

«Інший Челсі», окрім безлічі премій в Європі, був оголошений фіналістом дванадцятої Національної премії «Лаврова гілка 2011» в номінації Кращий неігровий кінофільм. До того ж стрічка вже вийшла на DVD.

Арт-центр «Ізоляція» - великий плюс непрацюючих заводів

Літні місяці є мертвим сезоном майже для всіх подій. Донеччани їдуть у відпустки, театрали чекають на нові сезони, а концертні агенства підбивають підсумки. Але цього літа в Арт-центрі «Ізоляція» кипіла робота над створенням нового проекту.

Взагалі «Ізоляція» заявила про своє існування ще восени 2010 року. Але справді дізнались про культурний центр лише після відкриття проекту «Цай Гоцян – 1040 метрів під землею». Саме з серпня цього року в культурному комплексі постійно проходять лекції та зустрічі. Свої погляди на мистецтво вже розповіли донеччанам польські та чеські мистецтвознавці, тут виступали Сергій Жадан з гуртом «Собаки в космосе», саме «Ізоляція» вперше привезла у шахтарську столицю Оксану Забужко. 

Проект «Цай Гоцян – 1040 метрів під землею», що був презентований 26 серпня, зробив центр дуже популярним. Відомий китайський художник з власною технікою порохових картин за основу знову взяв шахтарську тематику. Кожен бажаючий мав можливість побачити процес створення картин на власні очі. 

Територія арт-центру розширилась з одного цеху до декількох. Перша зала була чорно-білою, її розділили на дві частини — соляну та вугільну, на яких поставили створені порохом портрети шахтарів. У другій транслювались відеосюжети процесу роботи над проектом, а третя, цех №2, пошкоджений пожежою, називалась «Колискові». Дев’ять старих вагонеток погойдувались та скрипіли серед залізного безладу та виробничого сміття. На кожній з них — відеопроекція та різні предмети, що мають певне навантаження та символізують атрибути радянської епохи. 

Проект став резонансним та професійним. В «Ізоляцію» повірили. Та й в можливість Донецька робити сучасні мистецькі заходи. Щодо тематики, то шахтарі є невичерпним ресурсом натхнення для митців. Нещодавно стало відомо, що світлина шахтарів, які п’ють самогон, отримала премію Award of Excellence in the Portrait category in this year's Pictures of the Year International contest. Фото входить до серії робіт «Donbass Romanticism» фотографа Михайла Фрідмана.

Рік під егідою Прокоф’єва

Поряд з заходами, так би мовити, приватного характеру, культурним життям Донецька стурбована і влада. Донецька облдержадміністрація всі 12 місяців ініціювала події у рамках року Сергія Прокофьєва. Завершився він концертом у виконанні симфонічного оркестру Донецької обласної філармонії на початку грудня.

В рамках проекту «Донеччина - батьківщина Прокоф 'єва» протягом року відбулося понад 500 заходів - концертів, музичних резиденцій, конкурсів, акцій, виставок, конференцій обласного , всеукраїнського та міжнародного рівнів.

У числі найбільш значущих і популярних подій: ХVI-й міжнародний фестиваль музичного мистецтва «Прокоф'євська весна»; міжнародний балетний конкурс ім. Сержа Лифаря; VI-й відкритий конкурс молодих піаністів; міжнародна музична резиденція «Музика на віки» у селищі Червоне Донецької області за участю діячів мистецтва України, артистів театрів Санкт-Петербурга, Москви. Тоді вперше батьківщину Прокоф'єва відвідали його діти, що живуть в Англії. Це лише мала частина тих заходів, що підготувала влада, яка любить і поважає композитора. Про прихильність до його творчості свідчить факт того, що донецький аеропорт носитиме ім’я Сергія Прокоф’єва.

На другу частину огляду чекайте завтра...