Київські музиканти виступають у Донецьку частіше, ніж у Львові (ІНТЕРВ’Ю, ФОТО)

-Олеже, Ви вперше зі своїм проектом в Донецьку?

- Це вже не перший мій приїзд у Донецьк. Минулого року ми з усім гуртом грали у вас в художньому музеї. Тоді нас тепло приймали, був практично повний зал. А от цього року вдалося проїхатись Донеччиною, у мене були акустичні виступи в Костянтинівці, Дружківці, Краматорську… Там теж радо приймали, навіть купили кілька дисків, незважаючи на те, що диски вже стали архаїзмом – всі качають музику з інтернету безкоштовно, а диски купують переважно тільки палкі шанувальники.

- Це вже не перший Ваш тур Україною...

- Так, минулого року я відвідав 17 міст. Цього року планую виступити десь у двадцяти містах, як у мільйонниках, так і у невеличких. У кількох з них заплановані навіть концерти з усією групою. От фактично розпочав зі сходу, далі південь і рухатимусь до заходу. 

- І як в різних регіонах? Де краще приймають, певно, на заході?

- Насправді приймають скрізь добре, але за динамікою концертів, коли на Донеччині я маю кілька виступів, а в Івано-Франківськ вже пару років не виходить потрапити, то це теж показник. У вас тут організатори пряміші – так-так, ні-ні, і не треба чекати місяці на відповідь і бути в підвішеному стані. Такий підхід завжди приємний. 

- Українські митці почали говорити про культурну ізоляцію Донецька. Ви це помічаєте?

- Я жодної ізоляції не бачу. Я маю змогу тут виступати, ніхто не забороняє. Публіка приходить і цікавиться. Та і якщо подивитись афішу хоча б Ганджубасу, то постійно з’являються повідомлення про те, що у вас хтось з цікавої української музичної сцени виступає. Взагалі, я їжджу Україною і мені все більше здається, що ми – острівна держава. Кияни не знають, що діється в Харкові, донеччани нічого не знають про культурне життя Івано-Франківська і так далі. Просто питання в тому, що андеграундні гурти важко привезти суто організаційно. Все треба узгодити, а ще привезти хоч би з Києва шість, наприклад, музикантів, нагодувати і поселити їх, - це великі гроші. А ціну велику на квитки теж не має сенсу ставити. Тому, думаю, перепони тут об’єктивно суто організаційного плану. 

- А як щодо нового закону про гастрольну діяльність, що приймається зараз у Верховній Раді?

- Це тільки додасть проблем, бо ж і без того грошей на гастрольний виступ треба багато, а тут ще й з податками таке буде… Звісно, на відомих виконавців, які збирають стадіони чи палаци спорту, це ніяк не вплине, а от андеграунду доведеться важкувато. Напевно люди, які цей закон приймають, просто не зауважують такі речі. Хоча справа музиканта яка? Реалізовуватись творчо і ділитись своєю музикою на виступах. От ми і будемо далі їздити і ділитись. 

- Ви колись говорили, що зараз гурт працює над тим, щоб долучити якомога більшу аудиторію до власної творчості. Але ж це музика не попсова, на любителя. Як долучатимете?

- Якраз такими турами. На концерт приходять люди, потім розповідають друзям, наступного року приходить більше людей. Хоча насправді рік на рік не припадає. Один раз більше, іншого разу менше людей приходить. Взагалі я помітив, що люди якось біднішають, бо останнім часом можуть собі дозволити меншу кількість концертів чи інших заходів відвідувати. Але ми все одно будемо їздити, презентувати свою творчість. От зараз з появою інтернету багато хто вважає, що достатньо викласти альбом в мережу і його всі завантажать, будуть слухати, дізнаються про них. Насправді я скептично ставлюсь до таких заяв. Мовляв, ми суто студійна група, їздити не будемо, все в інтернеті. А хто ж їх знайде, коли не знати, що шукати?

- А як з фестивалями?

- Кілька років тому ми з гуртом активно їздили фестивалями. Але тепер чомусь перестали запрошувати. Напевно знову все упирається в гроші, бо коли організатори не можуть навіть відшкодувати вартість проїзду, то самі музиканти дуже не поїздять по таких заходах. Але ми завжди раді кудись приїхати з концертом, так що запрошуйте нас і ми будемо раді презентувати вам нашу творчість.