Phonique та четвертий електронний фестиваль: чи розвивається клубна культура Донецька завдяки іноземним діджеям (ФОТО, ВІДЕО)

Чи призведе пасивність аудиторії до смерті клубної індустрії? 

17 лютого творче об’єднання «Ganesha promo» напередодні свого чотириріччя привезло у LMB Liverpool діджея Phonique з Берліна. Бурхливе сприйняття сету підкреслило, що місцева публіка не безнадійна. Хоча донеччани з прихильністю приймали всі зіркові привози — Кубікова, Сатоші Фумі, Роберта Бабича, але такий захват всієї зали одночасно відчувався чи не вперше.   

Доволі неактивне сприйняття аудиторією запропонованої музики – явище останніми роками тотальне. І справа не у тому, що діджеї стали лінуватись та підходити до своєї роботи абияк. У Донецьку навпаки музиканти працюють все активніше та з’являються молоді таланти. Просто електронної музики стало багато. Народившись у середині 20 століття, збираючи мільйони людей на скандальних та всесвітньо відомих фестивалях, як будь-яке мистецтво переставши бути забороненим, незрозумілим та андеграундним електроніка поступово стала комерціалізуватись. Техно-фестивалі у Європі проводять все рідше (у цьому сенсі українська Республіка Z дійсно виглядає дивним довгожителем), аудиторія не дуже переймається, на вінілі грає діджей чи ні, не дивується live-сетам, а спроби відчути музику роблять лише дійсно віддані цінителі. До питань, що стосуються публіки, діджеї підходять філософські. Наприклад, Антон Кубіков, який, до речі, знову буде в Донецьку 9 березня, в одному з інтерв’ю якось сказав: «…я розумію, що часто люди приходять просто провести весело час і на музику їм буває плювати, вона є лише частиною процесу. Не секрет, що танцювальна музика – це прикладна творчість, додаток до клубу. Люди йдуть у клуб в основному для приємного проведення часу, а не заради музики». 

У Донецьку між оцінкою аудиторії та творчістю діджеїв бачать величезний зв’язок. Звичайно, він є, бо музику створюють саме для публіки. Але те, що донеччани не розрізняють мейнстрім та його протилежність, не означать бездіяльності музикантів. Нещодавно чула думку, що донецькі діджеї перестали робити щось дійсно визначне, що «стара донецька школа» майже не виступає, навіть зіркові привози вже не в змозі виправити катастрофічну ситуацію з діджеїнгом у Донецьку. Якщо переглянути лайн-апи останніх клубних фестів та вечірок у місті, стає зрозуміло, що, наприклад, Jazzy – представник так би мовити «першої хвилі», який вже має промо-групу та пише свою музику, теж з’являється за пультом. При цьому абсолютно нормально, що великий відсоток сил йде на підтримку молодих діджеїв. Запевняти когось, що вони менш талановиті трохи нелогічно. Кожний має свої особливості. Вважаючи, що підстилів електронної музики близько трьохсот, догодити кожному складно. Та чи варто?

Phonique у Донецьку: модне ім’я чи зразок таланту?

Після третього фесту Портал неполітичних новин NGO.DONETSK.UA вже писав про особливу роль німецької клубної культури для всього світу. Донеччани вдруге мали змогу погодитись з цим, бо остання вечірка залишила ще більше позитивних відгуків. 

Мікаель Ватер або Phonique переїхав у Берлін у середині 90-х. Під псевдонімом він почав виступати у січні 1998 року. Тоді його мікси складались з хіп-хопу, брейкбіту, а також старої школи драм-н-бейсу. Вже на початку кар’єри Мікаель грав у клубах Парижа, Лондона, Гельсінки, Сан-Паулу, Відня, Брюсселя, Праги, Сан-Франциско, Тель-Авіва. Зараз основним лейблом музиканта є Dessous і Poker Flat. Тим часом починав він з першого релізу на лейблі Intim, його музику видавали Komfort Musik, Seasons, Brique Rouge, Crosstown Rebels. Phonique має декілька кліпів, які транслювались на MTV і Viva Music, і отримали найвищі оцінки глядачів. 

На сьогоднішній день дискографія Мікаеля налічує три альбоми і більше сорока синглів. Він співпрацює з вокалістами і музикантами європейської інді-сцени, експериментує з хаусом, джазом, даунтемпо, інді-попом і техно. Останній на сьогодні альбом Kissing Strangers не тільки отримав статус платинового в Європі, а й був названий «однією з кращих платівок в новітній історії електронної музики». Phonique двічі удостоївся нагороди від премії Ibiza DJ Awards. В 2008-м і 2010-му він переміг у номінації кращий діп хаус-артист планети. 

На минулому тижні Phonique відіграв у Києві. Клабери, які потрапили на виступ, залишились більш ніж задоволені. Коментарями у соціальних мережах вони закликали донеччан не пропустити подію. Можливо, саме це посприяло такому натовпу зацікавлених, можливо, популярність зірки (хоча, до слова, незважаючи на стільки нагород та насичену діяльність, інформації про Phonique у мережі доволі мало). Але навіть якщо донеччани і йшли на вечірку, спираючись на меркантильно-рекламну інформацію, то в результаті музику все ж таки відчули майже всі. Німецький гість стояв за пультом дві години, ставив один з головних сучасних клубних хітів Feel What You Want, автором якого є. Ця композиція протягом декількох тижнів очолювала багато світових клубних та поп-чартів. При цьому близько десяти донецьких діджеїв теж не залишились поза увагою - Weiss, Tasha Polyashka, Slava Rich, Krio, Bidzilya, Jackob, Fors, Trash Palette. Деякі їх роботи можна навіть вважати чи не кращими від німецького гостя.   

Донецькі та київські діджеї: говорити про занепад клубної культури поки зарано 

Це знову ж про публіку та сприйняття. Таких радісних облич та енергії щастя вже давно не відчувалось. Звичайно, така думка може здаватись суб’єктивною. Але навіть для порівняння: по-перше, на минулих фестах у залі «Wonderland» dancefloor майже не було танцюючих людей, крім всіляких казкових персонажів від LMB Liverpool. Тим часом 17 лютого тут з сетами грали Krio, Bidzilya, Jackob, Fors, Trash Palette – прихильників було вдосталь. По-друге, зазвичай після виступу іноземного хедлайнера клабери моментально зникають. Частина їде у кінокав’ярню ім. Ханжонкова на афтерпаті, частина – відпочивати від танців. На четвертому фесті останніми грали кияни Smailov & Phateq - володарі премії «Кращий клубний проект України», резиденти радіостанції Kiss FM і засновники лейбла Techno.ua. Навіть близько четвертої ранку людей у LMB Liverpool залишалось не мало. 

Smailovа називають яскравим представником молодого покоління українських діджеїв. Після завоювання нагороди Urban Wave DJ № 1 восени 2007 року, ім'я DJ Smailov стало синонімом прогресивного і модного звучання, яке наповнило кращі клуби столиці. Досвід Smailov - це виступи на одній сцені з DJ Hell, Agoria, Markus Lange, Konrad Black, Lucio & Pepр.

Phateq у свою чергу - резидент і автор проектів M_nus.UA, Milimetrika, Еlectro Аthletics, Techno.UA. Його треки грають такі відомі діджеї, як Dole And Kom, Kid Massive або Valentino Kanzyani. У 2008 – 2009 роках киянин встиг відіграти на одній сцені з  авторитетними особами в електронній музиці: Tobias Lutzenkirchen, Richard Bartz, Kiko, Adriano Canzian, Konrad Black, Fabrizio Maurizi.

Казати про безнадійність клубної культури у Донецьку дивно, враховуючи, що кожного місяця у місті проходить великий фестиваль. Саме тут діджеї, яких зазвичай багато – за пультом та на танцполі – демонструють відродження електроніки у столиці Донбасу. Окрім цього кожного тижня мінімум у трьох закладах проходять вечірки, де зазвичай грає не один музикант. Що стосується зіркових привозів, то їх можна вважати відмінною родзинкою фестів для аудиторії. Але донеччани чекають та поважають не лише іноземців. Вони прекрасно співіснують і під музику рідних музикантів. Деякі з них у майбутньому дійсно можуть отримати славу зірки планетарного масштабу. Маємо всі шанси.