Блоги
|
Iгор Тодоров політолог |
Євген Семехін громадський діяч |
Ігор Славгородський громадський діяч |
Алєся Болот Журналіст |
Алёна Ачкасова Студентка МВА |
Альона Бєстужева Журналіст |
|
Анна Агафонова Переводчик, летописец массового безумия |
Аня Мєдвєдєва блогер, громадський активіст, культурний менеджер |
Віталій Овчаренко Журналіст, історик |
Владислав Синельников блогер, громадський активіст |
Володимир Березін Ветеран зеленого громадського руху, журналіст, краєзнавець |
Володимир Ржавський Громадський діяч |
|
Денис Брильов Відповідальний з питань стратегічного аналізу |
Денис Казанський блогер |
Катерина Яковленко журналіст |
Надія Пашкова громадський діяч |
Олег Гришин Типовий представник третього сектору |
Олексій Ладика Журналіст та музикант з Крамоторська |
|
Олександр Добровольський Історик-дослідник, старший викладач уроків правди |
Олександр Жилак Громадський діяч |
Олександр Клюжев аналітик |
Ольга Маштакова політолог |
Отець Ігнатій Священник Української Православної Церкви Київського Патріархату |
Світлана Шарамок журналіст |
|
Сергій Ткаченко Політолог, експерт з громадянського суспільства |
Станіслав Федорчук Політолог, громадській діяч |
Юрій Береза журналіст |
У цьому тексті жодним чином я не скажу про гопників і «золоту» молодь. Тут будуть речі абстрактні, але цілком реальні. Один з номінантів цьогорічного Оскара за кращий фільм робота Вуді Аллена «Опівночі в Парижі» говорить про те, що потрібно цінувати життя у даний момент у даному місці. Герой фільму мріяв жити у ХХ сторіччі, він наївно гадав, що життя у ті часи було кращим. Героїня, яка жила у ХХ сторіччі, хотіла жити на століття раніше і так далі. А скільки ваших знайомих, а може й ви, хотіли б жити у інші часи, чи може у іншому місті, чи в іншій країні?
Ну що ж, нарешті через майже півроку очікування Чорнобильська зона відчуження знов стала відкритою для відвідувань. На подорож до зони я записувалась ще на початку осені і тільки наприкінці січня випала можливість здійснити поїздку. Не можу сказати, що я їхала без хвилювань, особливо після того, що мені порозповідали, та й мороз стояв - 20. Але ж земля слухами повниться…, а я поки не побачу на власні очі, не повірю.
Сьогодня у якості запрошеного брав участь у так званому Форумі громадянського суспільства Донеччини.
Основне питання - діяльність Громадської ради при Донецькій ОДА. Ті самі обличчя, те саме нерозуміння один - одного, що і рік, і п'ять, і десять назад...
Дежав'ю - ні, це навіть не дежав'ю, це спостерігання на власні очі як купа амбітних людей не можуть домовитися між собою, а тому, рано чи пізно, стануть перед дилемою - брати чи не брати участь у новому форматі громадської ради, щось на кшалт сумнозвісного "За єдінство, согласіє і возрождєніє!"
29 січня 2012 року Горлівська міська організація ВО «Свобода» планувала провести вшанування пам’яті Героїв-крутян, які загинули у нерівному бою з більшовицькою армією М. Муравйова. Завчасно було подано повідомлення до міської ради, затверджено сценарій вшанування: молебень за загиблими мав провести отець Сергій з УПЦ КП, невеликий мітинг і смолоскипний Марш на честь юнаків-героїв мав пройти бульваром Дімітрова від погруддя Тарасу Шевченку до пам’ятника Жертвам горлівського повстання 1905 року.
Восени мені написав хороший знайомий про те, що один валлієць (Алан Різ) хоче знайти в Донецьку родину. Справа у тому, що його дід валлійця приїхав у Донецьк-Юзівку, працював на заводі. Тут в нього була свя його родина. Один із синів (батько валлійця) одружився тут на дівчину яку звали Барварою (Варвара) Свенською. Під час революції вони змушені були тікати - їхали через Росію. Мати з дітьми ледь доїхала до Британії. З того часу вони листувалися з родичами на Донбасі. проте під час Холодної війни, це було робити складно.
На цих вихідних збираюсь у Чорнобиль.
Не переживайте. Вы с ними знакомы, просто не знаете как зовут. И Вы могли их слышать каждый день по телевизору во время рекламы. Именно их песни «That’s No My Name», «Shut Up And Let Me Go» сопровождают ролики чипсов и картофельной соломки «Люкс».



























