berezin блоґ

Нещодавно на сайті Костянтинівської міської бібліотеці у рубриці «Віртуальні подорожі», під лінком «місцевий поет» з’явилася довідка про ще зовсім незнайомого для донеччан, але доволі відомого в Україні Юрія Ряста. І дійсно – чомусь глибокий лірик, філософ, автор декількох збірок, вірші з яких увійшли у посібники з української літератури, напрочуд невідомий місцевим знавцям культури та мистецтва. Але ж Ряст (Каверін) Юрій Валентинович народився 18 лютого 1945 р.

Це було прошлого літа. Костянтинівський сільскогоподарчий технікум виграв конкурс та запросив на 3 дні до себе Евроавтобус. Тобто, десь 20 молодих людей з різних європейських країн, які їздять по Східної Європі та розповідають про можливості різноманітних програм для підлітків - працевлаштування, навчання, волонтерство та ін.
Я випадково узнав про це та провів з цім бусом декілька годин, коли ми ходили екскурсією по краевидам парку Клебан-Бик. Там був один дуже дивний хлопець італьянець Маттєо. Він говорив, що гарно знає Росію, але колесує вже декілька тижнів на Сході України і поки що нічого українського не побачив!? Ну, ясна річ, я йому розповів про те, що ми є і були справжня, корінна Україна, а те, що коїться зараз - тимчасова паранойя Януковича та ПР.
Я забув про це. Але ось, знову випадково, моніторя Інтернет на слово Костянтинівка, вже цього літа, я побачив цікаву статтю Маттєо про Донбас і нашу зустріч(італійською на його блозі http://www.legnostorto.com/index.php?option=com_content&task=view&id=287...). Переклад на http://inosmi.ru/ukraine/20100524/160139620.html. Мені здається, що це буде цікаве мешканцям нашого краю.

Когда-то давным-давно, так давно, что, кажется, никогда и не было, когда еще Алексей Рева был простым начальником цеха по производству цепей на машзаводе «Победа труда» (этого вообще невозможно себе представить), когда страной и городом безраздельно командовала еще коммунистическая партия и КГБ, когда СССР, Ленин, социализм заменяли Украину, Бога, частную собственность, несколько человек решили собираться по средам в 19.00 и, вместо обычного в этот день просмотра футбола по телику, обсуждать ситуацию в городе и стране. Помещение для этого любезно предоставила тогдашняя директор ДК «Машиностроитель» Людмила Кравченко(ныне покойная). Причем, выделила комнату с надписью Клуб «Поиск», где «заседал» клуб знакомств сексуально озабоченных «Кому за 30». Отсюда и название нашей организации. Мы (инициаторами были тогдашние «победяне» слесарь-лекальщик Александр Лабенский, технолог Константин Чайкин и я, инженер госприемки) для встреч взяли обычный формат – политзанятия партийной и комсомольской сети. Обратившись к лидеру в этой области в городе, организатору политклуба в соседней ВНИИСоль Вячеславу Мирошниченко, получили от него методическую помощь и дело пошло.