Молодь вшанувала перше підняття державного прапора на Донбасі

До речі у землю Донеччини з центром у Слов'янську, входили Зміївський, Ізюмський, Вовчанський, Куп’янський, Корочанській та Білгородській повіти.  

Історія Бахмутського краю (невід'ємною часткою якого була Костянтинівка та район) доби національно-визвольних змагань 1917 – 1919 років має чимало непрочитаних, заборонених або знищених у радянські часи  сторінок. Але варто пам’ятати й шанувати перші спроби утвердження української державності на нашій землі. 

Святкуючи День Державного прапора України й День Незалежності, варто згадати час і місце, де вперше над нашим краєм було піднято синьо-жовтий стяг у далекому 1917 році.

Вже 23 серпня 2011 року громада національно-свідомої молоді Артемівська все ж  відсвяткувалиа День  прапора, свого, рідного а не якогось чужого. 

Представники низки громадських організацій та осередків демократичних партій міста надіслали голові міськраді пану Реві листа з пропозицією встановити на цьому місті пам'ятну дошку (фінансування проекту ГО готові взяти на себе). 

Є сподівання, що 7 листопада дошка буде встановлена. Але чи місце їй поряд з дошками пам'яті  більшовицьких вождів Артему та Чубарю, що вже існують на фасаді залізничного технікуму?    

Історична довідка 

Бахмутський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Катеринославської губернії з центром у місті Бахмут. Займав східну частину губернії. Повіт було утворено 1703 року з початком промислу на річці Бахмутці соляних джерел. 

Половецька земля — земля УНР утворена 2-4 березня 1918 законом про адміністративно-територіальний поділ України. Земський центр — місто Бахмут.

До землі увійшли Слов'яносербський та Бахмутський повіт Катеринославської і Старобільський повіт Харківської губернії. Тобто до землі належали сучасні терени півночі Донецької області й майже всієї Луганської (крім крайньої півночі, що входила до іншої землі УНР). Половецька земля була важливим промисловом центром України, до неї зокрема належали такі міста як Донецьк (тоді Юзівка), Алчевськ й Луганськ.

Організація влади не була завершена. Проіснувала ця земля майже 2 місяці до 29 квітня 1918 року узв'язку з утворенням Української Держави на чолі з гетьманом Скоропадським.

В цілому, історія Бахмутського краю в 1917 – 1921 роках має чимало недосліджених та штучно замовчуваних сторінок. У радянських дослідженнях усе розмаїття політичного життя в регіоні після повалення царату зводилося до боротьби трудящих під керівництвом партії більшовиків за встановлення радянської влади, якій чинили опір різноманітні вороги – представники дрібнобуржуазних партій, українські націоналісти, австро-німецькі окупанти, білокозаки й денікінці. З історичної науки було усунуте тлумачення подій 1917 – 1921 років у нашому краї як складової частини національно-визвольних змагань українського народу.

Втім, навіть у тогочасній «Історії міст і сіл Української РСР» можна знайти згадки про наявність у Бахмуті в 1917 році місцевих організацій українських партій соціалістів-федералістів, соціал-демократів, соціалістів-революціонерів, про діяльність осередків «Просвіти» та Вільного козацтва, їх вплив на настрої частини солдатів розташованого тут 25-го запасного полку. Коротко згадується про заколот проти радянської влади націоналістично настроєних солдат 25-го полку в листопаді та їх роззброєння робітниками Краматорська, Дружківки та інших міст у грудні 1917 року.

Бурхливий розвиток політичних подій наприкінці жовтня – на початку листопада викликав до життя резолюції повітового з’їзду УСДРП в Бахмуті, опубліковані в «Робітничій газеті» 5 листопада 1917 року. З’їзд виступав за якнайскоріше скликання Всеросійських Установчих Зборів, а також і суверенних Українських Установчих Зборів, за поширення компетенції Центральної Ради з її Генеральним Секретаріатом на анексовані Тимчасовим урядом губернії (Харківську, Катеринославську, Херсонську й Таврійську), негайне проголошення Української демократичної Республіки в федеративному зв’язку з Росією. У ці ж дні над Бахмутом і було піднято перший синьо-жовтий прапор.