Опівночі в Донецьку: що ти зробив для Донецька?

У цьому тексті жодним чином я не скажу про гопників і «золоту» молодь. Тут будуть речі абстрактні, але цілком реальні. Один з номінантів цьогорічного Оскара за кращий фільм робота Вуді Аллена «Опівночі в Парижі» говорить про те, що потрібно цінувати життя у даний момент у даному місці. Герой фільму мріяв жити у ХХ сторіччі, він наївно гадав, що життя у ті часи було кращим. Героїня, яка жила у ХХ сторіччі, хотіла жити на століття раніше і так далі. А скільки ваших знайомих, а може й ви, хотіли б жити у інші часи, чи може у іншому місті, чи в іншій країні?

Звісно, Донецьк не є величезним мегаполісом, у який би мріяли потрапити усі кар’єристи країни. Проте, це місто має безмежну кількість можливостей. У Донецька немає історії, і все що відбуважться зараз, це і є його історією. Тут ще не побудовані зони відпочинку (окрім кінотеатрів та театрів і декількох галерей, які можна обійти за тиждень, нічого немає). Тут мало якісних ЗМІ і звички читати свіжу пресу тут теж немає. Тут також немає звички ходити на каву із друзями щосуботи, або читати книжки у громадському транспорті, перед тим, як їхати на пари. Але тут є велике поле для діяльності. Донецьк штурмує економічний простір країни. І скоро, я в цьому впевнена, стане реальним бізнес-центром. І тут потрібні будуть нові спеціалісти із новими баченнями та талантами. Тут будуть зоcереджені усі соки бізнесу. Чим вам не перспектива? Компанії вже починають пошук амбітних перспективних та розумних студентів, які потім би працювали на їхнє благо.

Звісно, людський фактор завжди існує. І можна говорити про те, що тут мене не розуміють і я тут не потрібен. Але на це питання можна відповісти іншим питанням: а що ти зробив для Донецька?  І чи спробував?

У мене є багато знайомих, які почали працювати з нуля і зараз за своїм розвитком обходять деяких своїх колег старших за віком. А все чому? Тому що вони не боялися ризикувати і починали з самого початку, коли їх навіть не сприймали як фахівців.

Насправді? зараз час творінь. І у цей час було б гріхом не використати свої можливості. Бути першим вигідно, а бути якісним і першим – удвічі. Якщо у вас є сили та бажання, вам нічого не стане. Ви робите це місто кращим, не хтось інший.