Не так страшний вовк, як його малюють, або подорож зимовим Чорнобилем

Вже о 7:30 ранку на Південному залізничому вокзалі всіх, хто зголосився і не побоявся морозу, чекав комфортний мікроавтобус. Бажаючих виявилось зовсім небагато, аж 4 людини. Але, що приємно, туроператор «Куда Угодно» здійснює екскурсію незалежно від кількості учасників і за тією ж самою ціною.

Дорога до зони відчуження зайняла менше двох годин і була просто казкова: багато снігу, сонце і нереально блакитне небо. Такого неба взимку в місті ніколи не побачиш. І поступово начали відходити всі страхи та хвилювання.

Перед в’їздом на перший контрольний пункт «ДІТЯТКИ» нам видали спеціальні перепустки для в’їзду в зону (документи на їх оформлення треба подавати заздалегідь, але не менш як за 10 робочих, 14 календарних днів до початку поїздки). Також для відвідування обов’язково мати при собі паспорт. На жаль залишати на пам'ять перепустку неможна, потрібно здати перед виїздом представнику "Чорнобиль Інтер Інформ", так що я дуже своєчасно зробила фотографію. 

Ми достатньо швидко пройшли контроль і в’їхали в зону.  Серце трохи замирало, бо я очікувала побачити якісь наслідки катастрофи, щось страшне та гнітюче, але попереду була та ж сама казкова дорога. Я і не помітила, як ми приїхали в центр міста Чорнобиль, прямо до Алеї Пам'яті - меморіального комплексу "Зірка Полин". До речі згадування про «зірку полин» є ще у «Апокаліпсисі»:

«Третій Ангел засурмив, і впала з неба велика зірка, палаючи, як смолоскип, і впала на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі «полин», і третина води, стала мов полин, і багато людей померло від вод, тому що вони стали гіркі".
Одкровення святого Іоанна Богослова 

На алеї стоїть памя’тник Ангелу, який мені нагадав Ангела смерті, і таблички з назвами всіх зниклих населених пунктів внаслідок аварії на ЧАЕС. Як нам розповів наш гід, деякі села спеціально засипали землею, щоб зменшити радіаційний рівень, а деякі ще досі можна побачити понад дорогою. На алеї стоїть ще декілька пам’ятників: є пам’ятник жертвам Хіросіми і Фукусіми, є пам’ятник приборкувача бика та така собі міні-пошта на той світ - вуличні поштові скриньки, куди люди кидають листи своїм загиблим родичам та друзям.

Після прогулянки по білосніжному снігу (сугроби були по коліно) ми поїхали в офіс "Чорнобиль Інтер Інформ" для ознайомчої лекції. Нам показали фотографії реакторів, карти розповсюдження радіації (що цікаво, окрім півночі України та Білорусі радіаційна хмара дуже сильно накрила Хмельницьку та Івано-Франківську області). Мене дуже втішило, що Донецький регіон, як ви бачите, майже не постраждав від цієї катастрофи.

Остаточно я заспокоїлась з приводу радіації, коли нам розповіли про саме місто та техніку безпеки.

Зараз в місті проживає близько 10 000 жителів: працівники ЧАЕС, лікарі, дослідники, геологи та інші спеціалісти, обслуговуючий персонал та самосели. В місті є магазини, їдальні і навіть спортивний клуб. Також тут існує працююча старовинна Свято-Іллінська церква XVIII століття. Рівень радіації не перебільшує 30 мР/годину, що цілком задовольняє норму. Під час нашого перебування рівень радіаційного забруднення становив 20 мР/годину. Виявилось, що сніг і дощ зменшує рівень радіації в 1,5 – 2 рази.

Згідно з технікою безпеки, в зоні забороняється вживати алкоголь та наркотики, суворо забороняється вивозити будь-які «сувеніри». Є рекомендації з приводу одягу, він повинен бути максимально закритим. Також забороняється курити, пити воду та вживати їжу на відкритому повітрі в 10-кілометровій зоні від ЧАЕС.

«Ну що ж, все цілком безпечно. Тут навіть жити можна», - подумала я. Єдине, що мене все ж таки бентежило, - це запланований програмою «екологічно-чистий» обід в їдальні «Чорнобильський Спецкомбінат», були в мене сумніви з приводу його чистоти.

Але про це вже далі…

Фоторепортаж з подорожі Чорнобилем

За цікаву, а головне теплу та безпечну подорож зоною відчуження дякую туроператору ТМ "Куда Угодно"
http://www.kuda-ugodno.ua/
http://kuda-ugodno.livejournal.com/