40 485 козаків... Нарешті про них згадали!

За нього і за інших його братчиків вже, певно, забули і прямі нащадки.За декотрих з них взагалі навіть і не молилися, бо хтось, певно, був сиротою. 

Тому Братство святого праведного Петра Калнишевського, яке діє при Донецькій єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату взяло на себе зобов'язання молитися за українських героїв минулого. 

Молитва в християнстві є однією з найголовніших справ благочестя. Коли ми молимось, ми виходимо за межі нашого «Я», за межі нашого егоцентризму. Ми визнаємо, що є Хтось більший за нас, Той, хто вершить долю світу, долю людства. Ми визнаємо обмеженість наших сил. тому молитися - це обовязок християнина. Але коли ми молимось лише за себе, лише за наші потреби, то ми ще тільки на початку нашого духовного шляху. Наступний крок - молитися за інших людей. Це значно важче, особливо тоді, коли ті люди є малознайомими або й зовсім незнайомими для нас. Проте молитва за людей, які живуть в нашому світі, також залишає достатньо місця для нашого «его» - хто-зна, можливо, з кимось з тих людей ми перетнемось на життєвих шляхах, і з’явиться шанс отримати нагороду, можливо нам віддячиться тут. 

Інша справа - молитися за померлих. Чим вони можуть тут нам віддячити? І якщо молитва за наших померлих родичів є зрозумілою, логічною, то молитва за незнаних нам людей, що відійшли до Отця Небесного, є надзвичайно корисною для нашої душі, справою благословенною. Фактично, це є один з варіантів виконання заклику Спасителя кликати на трапезу людей вбогих, немічних, калік і бездомних, тобто тих, хто нічим не зможуть тобі віддячити в цьому, земному, житті, але що дає нам нагороду за це в Царстві Небесному. 

У Реєстрі Війська Запорозького Низового, складеного у 1649 році, після початку національно - визвольної війни, міститься 40 485 прізвищ. Першим стоїть ім'я Богдана Зиновія Хмельницького. 
Більше двох місяців члени Братства святого праведного Петра Калнишевського вичитували на панахидах цей Реєстр, всі ті імена, що в ньому записані. Часто такі поминальні молитви відбувалися протягом ночі, що було випробуванням для братчиків. Але незрівнянно більшою стала для них втіха від того, що нарешті імена захисників Церкви й України були згадані перед Господом.