На Донбасі роблять бізнес на крові

Аналізи – основа діагнозу

Нерідко візит до лікаря стає початком цілої епопеї різних аналізів і обстежень. З погляду медичних фахівців аналізів багато не буває. Це зрозуміло, адже правильно поставлений діагноз - шлях до адекватного лікування. Біохімічні аналізи в цьому процесі грають не останню роль. Недарма лікарі жартують, що здорових людей не буває, а є лише недообстежені.

Так склалося, що аналіз крові потрібен майже при всіх захворюваннях. Часом результат обстеження стає вирішальної під час постановки діагнозу, при виборі лікування. Тому, коли ранком ви заглянете в будь-яку поліклініку, то найбільше пацієнтів збирається перед дверима саме клінічних (біохімічних) лабораторій.

На останній підсумковій колегії Луганського міського управління охорони здоров`я з вуст Олександра Ткаченка, заступника мера, що курирує медичну галузь, пролунала фраза, що в місті є чимало приватних біохімічних лабораторій, аналізам яких важко довіряти.

Експеримент

Тому, як кажуть, щоб не відкладати в довгу шухляду зазначену проблему, автор вирішив дослідити, що відбувається у цьому бізнесі, який безпосередньо пов'язаний з людською кров'ю, що здають на біохімічний аналіз. Для чистоти експерименту протягом 2 годин на власній шкірі довелося випробувати всі важкості пересічного пацієнта. Метою випробування було з'ясувати, з якими труднощами зіштовхується хвора людина в наших поліклініках, скільки коштує та сама послуга в різних медичних комунальних установах, і чи буде результат сильно відрізнятися залежно від місця проведення аналізу? Щоб досягти поставленої мети, журналістові довелося здати власну кров в 4 різні біохімічні лабораторії. У кожній лабораторії були оформлені напрямки по трьох показниках «печіночних проб» (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, загальний білірубін). От що вийшло із цього експерименту.

25 березня до 8 години ранку журналіст прибув в 10-у міську поліклініку. Кілька десятків пацієнтів уже чекали своєї черги перед закритими дверима з вивіскою «клініко-біохімічна лабораторія». З`ясувалося, що в цій поліклініці в тому самому маніпуляційному кабінеті можна здати той самий аналіз по трьох варіантах: 1) безкоштовно (тільки по талончиках, кількість яких жорстко обмежена); 2) за помірну плату (підписавши заздалегідь заготовлену заяву й оплативши «благодійну» допомогу в касу поліклініки); 3) за максимальну плату (у якомусь ПП «Зайцева Людмила Миколаївна»).

Оскільки перший і другий варіант виявилися довгими, а час експерименту обмежений, журналіст вирішив скористатися послугами приватного віртуального підприємця. Чим принципово в цій поліклініці відрізняється здача того самого аналізу крові, зрозуміти важко, адже забір крові проводиться тією самою особою. Різниця лише в журналах (їх було три) реєстрації, сумі оплати й каси (на першому або другому поверсі поліклініки), куди здавати гроші. «Безкоштовний» аналіз вимагав так само розщедритися тільки лише на шприц і вату в місцевій аптеці. «Помірковано платний» аналіз припускав внесення пацієнтом «благодійної» суми у віконце поліклінічної каси за розцінками, затвердженим головним лікарем для іноземних громадян. Дочекавшись своєї черги й здавши на аналіз кров, автор поквапився й пішов до іншої лікувальної установи.

Наступний візит був у міську поліклініку №12. Там бажаючих здати кров на аналіз не було, тому в ній практично не затримався. Виявилося, що безкоштовно здавати біохімічні аналізи в цій поліклініці можна тільки 3 рази на тиждень, а одержати відповідь лише через кілька днів. Звичайно, можна здати такий самий аналіз крові й «сьогодні», одержавши відповідь «завтра», але для цього варто попередньо внести невеликий «благодійний» внесок у касу поліклініки. Через те, що безкоштовний варіант виявився недоступним, довелося обрати другий варіант.

За п'ятнадцять хвилин після відвідування поліклініки №12 журналіст опинився в 11-й міській поліклініці. Там у маніпуляційному кабінеті популярно пояснили, що забір крові вже завершений, і аналізи відвезені в міську біохімічну лабораторію. Тому довелося скористатися безальтернативним варіантом: за кілька кроків від маніпуляційного кабінету на дверях іншого приміщення побачив табличку «Пункт забору аналізів» із емблемою «LDS». Всередині у великій кімнаті самотній стіл з медсестрою. Вона пояснила, що емблема на табличці означає «лабораторні діагностичні системи», що кімната орендується фірмою «Сигма», яка має аналогічні пункти забору в багатьох міських медичних установах. Після здачі аналізу й відповідної оплати на руки одержав квитанцію про розрахунок, де рясніла печатка фізичної особи - підприємця Гордий Вікторії Ярославівни.

Останній візит був у приватну Луганську діагностичну лабораторію, розташовану в районі 9-ї міської лікарні. У ній довелося дочекатися своєї черги й сплатити за аналізи. Там же видали бланк лабораторії зі штрих-кодом і порадили наступного дня подзвонити, щоб довідатися результат і внести його в документ. Таким чином, за 2,5 години вдалося здати власні аналізи в чотири різні біохімічні лабораторії, а отримані наступного дня результати експерименту можна побачити у наведеній нижче таблиці.

Для наочності результатів експерименту було вирішено біохімічні показники «печіночних проб», отриманих в одній з установ, прийняти за 1,0, а всі інші показники інших установ розрахували відповідно й щодо перших даних. У підсумку можна спостерігати досить строкату картину, як за вартістю однакових послуг, так і за фактичними показниками порівняних аналізів, розрахованих у різних біохімічних лабораторіях. Примітно те, що як вартість досліджень, так і самі біохімічні показники можуть розрізнятися в кілька разів.

Чи є контроль?

Коли кажуть: «З нього нема чого взяти, крім аналізів, та й ті із глистами», частіше припускають, що в тієї людини, про кого йде мова, ні за душею, ні в кишенях нічого немає. У нинішніх (ринкових) умовах, виявляється, навіть аналізи мають свою ціну. І ця ціна може виражатися як у матеріальному (гроші), так і в нематеріальному (здоров'я) обчисленнях. Якщо пацієнта змушують у комунальних медичних установах оплачувати аналізи, обстеження й лікування, то він повинен бути впевненим у тому, що одержує близьку до істини інформацію про своє здоров'я. А коли інформація в аналізах залежить від того, хто (або де) проводить(ся) дослідження, то виникають сумніви в її вірогідності. Природно, виникає ціла низка питань: «А за що я плачу гроші?», «Навіщо потрібні недостовірні аналізи?», «Хто відповідає за якість лабораторних (інструментальних й інших) досліджень?».

На якість (вірогідність) лабораторного аналізу впливає багато факторів на різних етапах дослідження. У поліклініці результат визначається умовами взяття матеріалу, зберігання й доставки його в лабораторію. Потім чималу роль грає точність устаткування, якість використовуваних реактивів, кваліфікація персоналу, застосовувані контролі й стандарти. Хто-небудь контролює даний процес? Відповідь буде передбачувана - Ні! Кого ж не долають сумніви з приводу того, що у ПП ««Зайцева Людмила Миколаївна» або ПП «Гордий Вікторія Ярославівна» взагалі є ліцензія на проведення лабораторних досліджень?! Тоді хто їх може проконтролювати? А гроші за аналізи із громадян ці підприємці беруть справно.

На думку фахівців, контроль за якістю діагностики повинен здійснюватися як усередині самих лабораторій (використання контрольних матеріалів, аналіз результатів контрольних вимірів, оцінка якості отриманих результатів), так і спеціальною зовнішньою службою, здатною дати незалежну оцінку якості проведених досліджень.

Відразу слід зазначити, що в нашій країні регулярного зовнішнього контролю якості за лабораторною діагностикою практично не існує. Залишається лише внутрішній самоконтроль самих лабораторій. А про який внутрішній контроль існуючих лабораторій може йти мова, якщо комунальні установи не можуть звести кінці з кінцями при урізаному бюджетному фінансуванні, а для приватних лабораторій визначальною метою є одержання більшого прибутку у твердій конкурентній боротьбі?

Фахівці проти

Коментують журналістський експеримент місцеві експерти.

Пані Локотош (на фото нижче), завідувачка міською централізованою біохімічною лабораторією: «Відхилення в результатах різних біохімічних досліджень кажуть про те, що використовувалося різне устаткування, не дотримувалися правила забору, зберігання й транспортування крові в лабораторію. Різні країни-виробники устаткування, реактивів, різні стандарти діагностики не дозволяють уніфікувати проведення біохімічних досліджень.

Наша лабораторія закуповує сироватки для проведення внутрішнього контролю роботи міських лабораторій, але міського бюджету не вистачає для найнеобхіднішого. Нам зараз потрібно елементарне - ваги. Всі вже перейшли на одноразові матеріали, а в нас - ще скляні пробірки з минулого століття. Лікарі не замислюються, що лабораторні дослідження коштують грошей. Вони нерідко призначають такі дослідження, які не потрібні при тому або іншому захворюванні. Тому, коли приходять призначення на лабораторне дослідження, ми дивимося на діагноз і проводимо лише ті аналізи, які потрібні при тому захворюванні».

Пан Бойченко, доктор медичних наук, керівник «Луганської діагностичної лабораторії»: «Ваш експеримент методологічно проведений некоректно. Є такі біохімічні показники, які протягом доби дуже варіаційні й досягають розбіжностей значень у багато разів. Тому потрібно взяти кров в одного пацієнта, розділити її на кілька порцій і відправити в лабораторії, які перевіряють її. Отримані результати за конкретними показниками потім порівнюються з результатами, отриманим у референтній лабораторії. Так проводиться міжлабораторний контроль. Результати різних лабораторій порівнюються з результатами досліджень контрольної лабораторії. Чим ближче результат до результату референтної лабораторії, тим краща лабораторія. Наша лабораторія регулярно бере участь у різних програмах по зовнішньому контролю якості, у яких підтверджений досить високий рівень діагностики. Існує й міжлабораторний (внутрішньовідомчий) контроль якості. Тут оцінка результатів може нагадувати відому фразу Аркадія Райкіна: «Ти мене поважаєш, я тебе поважаю. Ми з тобою - поважні люди!». У вашому випадку експеримент із 4 проб статистично не достовірний.

Пані Ходош, завідувачка клініко-біохімічною лабораторією Луганської обласної клінічної лікарні:

«Ви неправильно порівнюєте результати, отримані в дослідженні. Потрібно порахувати середньоарифметичний показник проб і розрахувати дисперсію. Лише статистичним методом можна встановити вірогідність розходжень. Крім того, існують нормативні інтервали, які при різних методах лабораторних досліджень різні. Ваша формула для порівняння роботи біохімічних лабораторій не підходить. Щоб довіряти біохімічним лабораторіям, повинна бути уніфікація й стандартизація їхнього встаткування, реагентів, повинен бути компетентним персонал, потрібно, щоб їх постійно контролювали.

Двадцять років тому планувалося створення єдиного діагностичного центру. Ця ідея дуже гарна, тоді б не було питань про довіру або недовіру до лабораторних аналізів, однак ідея не була реалізована. Зараз з'явилося багато приватних лабораторій, їхній бізнес процвітає, але хто і як там працює, ніхто не знає. Немає постійного контролю за приватними структурами. Тому, коли хворі надходять в обласну лікарню, наші лікарі повторно призначають ті ж аналізи, що робилися в поліклініках, тому що не довіряють їхнім показникам, отриманим на якихось приладах, по якихось своїх методиках. Ми ж працюємо з перевантаженням. У зв'язку з недостатнім фінансуванням у необхідній кількості не здобуваються стандартні й контрольні матеріали, що унеможливлює регулярне й систематичне проведення внутрішньолабораторного й міжлабораторного контролю якості лабораторних досліджень. Ми придбаємо найбільш доступні за цінами й не завжди якісні реагенти. А в остаточному підсумку це позначається на підсумках нашої роботи».

Що ж робити?

Вислухавши критичні зауваження експертів, автор не наполягає на тому, що експеримент претендує на наукову коректність дослідження. Просто запропоноване порівняння результатів більш наочно й зрозуміло пересічному українцю.

Необхідно звернути увагу громадськості на існуючу проблему в міській охороні здоров'я, показати, як вона вирішується. Як видно із представлених думок експертів, пацієнт, здаючи аналізи в лабораторію поліклініки, не завжди може одержати об'єктивний висновок про стан свого здоров'я. Часом ціна й сам результат залежить від того, хто проводить дослідження. А це може вплинути на лікарський діагноз і, в остаточному підсумку, на ефективність лікування. Очевидна істина: якщо немає контролю, то немає й відповідальності.

Не менш очевидна й інша істина: попит породжує пропозицію. Погіршення здоров'я населення, природно, призводить до попиту на медичні послуги. Тому на очах буйно розцвітає приватний медичний бізнес при деградації комунальної охорони здоров'я. Під дахом міських лікарень і поліклінік розмножуються численні приватні структури у вигляді аптек, лабораторій, лікувально-діагностичних кабінетів. Часом цей процес під виглядом турботи про пацієнтів стимулюється самими чиновниками й адміністраторами від медицини. Тільки така турбота більше стосується не рішення проблем хворої людини, а власної кишені.

Що ж робити хворому? Кому вірити? Як здавати аналізи? На це питання відповіли експерти. Варто довідатися, чи проходила лабораторія зовнішній контроль якості, та як давно це було. Точно не варто здавати аналізи приватним підприємцям, також слід пересвідчитися у якості аналізів шляхом повторної їх здачі в іншій лабораторії. Обидва результати варто продемонструвати лікарю. Чи платити за аналізи – вирішувати пацієнтові. Все залежить від матеріального статку та часу, який може витратити людина на процедури. Але можна з упевненістю стверджувати, що в медичній сфері панує фінансове безладдя, а отже необхідно бути пильним та самому контролювати всі призначені процедури, ліки та аналізи, поки держава не спромоглася на реформу в охороні здоров`я.