Журналістські розслідування

У різні роки на території сучасної України діяли тисячі шахт і копалень. Природа зробила так, що наша держава, яка займає лише 0,5 відсотка території планети, володіє 5 відсотками світових запасів корисних копалин. При такому стані речей гірницька справа на цій землі просто не могла не розвиватися. Шахти відкривалися і закривалися, виникали на порожньому місці і сходили у небуття без сліду. Назв багатьох вже ніхто і не пам'ятає. Серед всього цього різноманіття є шахта з особливою долею. Це «Юний комунар» в передмісті Єнакієвого, де в 1979 році проводилися ядерні випробування.

За останній місяць випадково випало познайомитися одразу з кількома людьми, хто у минулому брав участь у різноманітних проросійських рухах Донецької області. Звичайно ж, нагоди такої втрачати було не варто, і після спроби розпитати кожного з них, що ж таке російський шовінізм у Донецьку, вийшло дещо цікаве. Хтось ділився інформацією охоче, хтось – не дуже, але дещо все ж вдалося з`ясувати. Результатом спілкування і став цей матеріал, в якому в загальних рисах продовжується опис російських рухів Донецька.

1 лютого Донецький адміністративний окружний суд вирішить, якому патріархату — Московському чи Київському — належатиме храм Вознесіння Господнього у селищі Кам`янка Тельманівського району. Незважаючи на всі заяви і спроби УПЦ КП, під юрисдикцією якої зараз існує церква, домогтися справедливості у цій справі, Московський патріархат безумовно має неабиякі преференції з боку влади. Навіть сама Донецька єпархія КП більше сподівається на позитивне рішення суду, аніж вірить у нього.

Наскільки якісною є медицина в Україні? Останні майже 20 років незалежності зруйнували радянську систему охорони здоров`я, але натомість нову влада стоврити не спромоглася. Обіцянки новообраного Президента Віктора Януковича прибрати корупцію з медичних установ пам`ятають усі. Але поки світла у кінці тунелю не видно – адже ніяких навіть планів реформи сфери охорони здоров`я немає. Поки ж мова піде про найпростіші біохімічні аналізи крові, які кожен неодноразово здавав, і ще буде здавати в різних лабораторіях, відвідуючи медичні заклади Донбасу зокрема та України взагалі.

Німецьке товариство міста Краматорська виступило з ініціативою увіковічнити пам'ять свого бургомістра Володимира Шопена меморіальною дошкою. Здавалося б – така дрібниця… АЛЕ Шопен був бургомістром саме тоді, коли фашисти окупували Донеччину. Він був звичайним колабораціоністом і до розбудови Краматорська не має навіть опосередкованого відношення. Проте члени товариства думають інакше. Скоріш за все тому, що він, на їх думку, німець за національністю. Хто ж такий насправді Володимир Шопен?

Зусиллями міського керівництва, Стаханов Луганської обл., місто зі 100-тисячним населенням, може назавжди втратити електротранспорт. Рішенням міської ради від 1 липня, ініційованим міським головою С.В.Жевлаковим, Стахановське трамвайно-тролейбусне управління (СТТУ) оголосить про своє добровільне банкрутство.

Тема втручання російської зовнішньої розвідки до «русинського питання» стає все більш актуальною для європейської преси. До Верховної ради України надійшло звернення від Закарпатської обласної ради з проханням зняти проект постанови про їхній розпуск. Цей проект з'явився внаслідок визнання Закарпатською обласною радою «русинів» окремою національністю та підтримкою сепаратиських заяв самопроголошених «соймів». В той же час у Донецьку досі функціонує Регіональна програма розвитку російської мови та культури на 2008-2011 роки, яка передбачає відкриття центру Фонду «Русский мир».

Жила-була в Донецьку Чорна Бейсболочка. Вчилась вона в університеті. й жила-була в Україні мережа магазинів взуття «Монарх». Верталася якось Чорна Бейсболка з навчання додому до бабусі й вирішила зазирнути до магазину з королівською назвою. На дворі була у розпалі весна, а тому дівчинці дуже хотілося нові босоніжки. Там й купила, золотисті такі, дуже пасували до її бейсболки й чорних джинсів із золотого кольору ниткою.

Только так и не иначе можно назвать процесс, в который, помимо воли, оказались втянуты украинцы. Сегодня работников коммунальной сферы мы, наверное, боимся больше, чем беспредельщиков 90-ых. Почему? Ответ не однозначен. Но, в принципе, о положении дел можно судить, взглянув на ситуацию в Донецкой области.